Вампір

Лемент сторічь став схожим на луну.

Пливуть зірки, неначе знаки розділові.

Я вдень лягаю спати у труну

І прокидаюся на поклик спраги крові.

 

Вночі я вилітаю кажаном,

Як вправний злодій проникаю у кватирку.

І доки спиш солодким тихим сном,

На шиї іклами лишаю свою бирку.

 

Годинник меле час – мов дивний млин.

По колу рухаються стрілки жорновами.

Кров на губах гірчить – немов полин.

Це полювання я так влучно зву жнивами.

 

Виходить я – всього лише жнивар

Навік приречений над жертвою тремтіти.

Й самі ви один одному – товар.

Як не цурайся, тої правди ніде діти.