Вампір
Лемент сторічь став схожим на луну.
Пливуть зірки, неначе знаки розділові.
Я вдень лягаю спати у труну
І прокидаюся на поклик спраги крові.
Вночі я вилітаю кажаном,
Як вправний злодій проникаю у кватирку.
І доки спиш солодким тихим сном,
На шиї іклами лишаю свою бирку.
Годинник меле час – мов дивний млин.
По колу рухаються стрілки жорновами.
Кров на губах гірчить – немов полин.
Це полювання я так влучно зву жнивами.
Виходить я – всього лише жнивар
Навік приречений над жертвою тремтіти.
Й самі ви один одному – товар.
Як не цурайся, тої правди ніде діти.
