Ах, трiйка бiлих коней жвавих!..

Груднева легка заметіль.

Морозно, аж зриває дух.

Бажаний гарний білий кінь

Злітає вмить в зимову синь,

Лани закутав срібний пух.

На старті б'є копитом кінь:

В морозом скованих місцях

Дізнатись випав вже термін,

Щоб перевірити льодок,

Чи є для нього вірний шлях?

 

Зима... Вона бере розбіг,

Летить, шалена, завиває.

Уже й конячка виступає,

Впряглася. Січень. Свіжий сніг.

Все до душі. «Не надо рая...»* –

Лише гітару семиструнну,

Вітчизну лагідну мою,

Ось цю надійну колію,

Русяву гриву тонкорунну

І зиму, що я так люблю!

 

Я чую в тупоті копит:

Спадає Лютий білосніжний –

Кінь в яблуках з повітрям свіжим

До мене в упряжі біжить

В час сонячний, ранковий, ніжний.

Смужковий слід, полозів санних –

Мій шлях натхнення та краси.

Ах, трійка бiлих коней жвавих,

Мені зимовим часом даних!..

Нехай сніги тепер не ті...

 

Та кожен раз я знов зимою

У спогадах на білій трійці.

Мчимо із другом з вечорниці –

Жаль, ...багатьох нема зі мною...

А в серці смак життя тісниться.

Знов із командою хокею

Виходжу взимку я на лід.

Я в першій трійці ... Скоро рік...

І все тепер не так ОКейно,

І не спішу набрати хід...

Але підчас зими красивої

Лиш білий кінь помаше гривою, –

Спішу вперед – душа на зліт …

__________________________

* З вірша Сергія Єсеніна

 

ОРИГИНАЛ:

 

Морозно. Легкая метель.

Декабрь встряхнул роскошной гривой -

Желанный белый конь красивый.

Дней первых, снежных карусель.

Искрится пух, укутав нивы.

 

На старте лошадь бьет копытом,

На прочность проверяя в срок

Сковавший озеро ледок.

Маршруты, все пути открыты

(Хоть нет наезженных дорог).

 

Зима… Она берет разбег,

Неугомонная, шальная.

Уже и лошадь коренная

Впряглась - Январь. Слепящий снег.

По-русски все. «Не надо рая».*

 

Морозной ночью тихой, лунной

Лишь «дайте родину мою»,**

Вот эту сзади колею,

Взмах гривы русой, тонкорунной,

Разгул зимы в моем краю.

 

Я слышу в топоте копыт:

Февраль приходит – белоснежный

Конь в яблоках. Тропой прибрежной

В упряжке поутру бежит

Порою солнечною, снежной.

 

Полоски след, полозьев санных -

Путь вдохновения, идей.

Ах, тройка белых лошадей

Мне зимнею порою данных!...

И пусть снега теперь не те,

 

Я каждой новою зимой

В душе опять на этой тройке.

Несемся с праздничной попойки

С друзьями. Многих нет со мной…

Но в сердце вкус победы стойкий.

 

С командой нашею хоккейной

Вновь выхожу зимой на лед.

Я в первой тройке… Скоро год…

И все теперь не так окейно.

И не спешу набрать свой ход.

 

Но зимнею порой красивой

Лишь белый конь помашет гривой,-

Я жить спешу. Душа на взлет…