Ах, Мінск моj родны!
Дэ tам хtо sэ…
Мы нічево не знаем больше.
І, в обsем-tо, і не хаtім.
Но серцэ всё шэ на своём ексь
Сtоjіtь собі. І хоtь tы згынь.
Ну, снімкыj ныц ны дав мадонны v.
Своjі оно собі робыв.
І в кныvцы дэ якые слёзы
Коtочок гэtоj во пролыв.
А сёння сныця мні чогося,
Шо хtось і ключык дав ля мні.
Мовле, ек схочыш но, заходь уv.
І а ны каплі ны сtыдысь.
Да. Кісне ув Кашміры Коця .
Бо хtо шэ кашы нам зварыв б.
Да с в7мы гос3мы но солькы.
Да шэ і дрібнынькых борsів.
Tо ладно. Шо я зном про прошлэ.
Даваj шэ раз оt счас возьмы
І снімкы, і посланне свёнtэ:
Tыпэр Вылыкыj vэ Васыль?
Хаj будэ ліпш ріднэнькыj Кізц.
Ключі tобі мы ось вручыв.
А tы распорадысь, ах, ліск,
Куды і шо ек знеtы с Tігр.
то ты ж такая шэ, мо, мусыть? І свічку спалыш, стрілк?
