ЗИМНА НІЧ...У ДУМКАХ ПЛИНЕ-ЖЕВРІЄ СПОМИН .
Зимна ніч... Пада сніг…
У думках плине-жевріє спомин
Про дитинство моє, яке ніби учора було...
Збережу я у пам’яті вітру морозного стогін
І лапаті сніжинки, що сиплють на щоки й чоло...
Збережу заметіль-хуртовину в лілейному лісі,
Морозець, що сховався в бабусиних сінях вночі,
І пташок, що лишились на зиму пожити у стрісі,
На шибках візерунки в сріблястій чарівній парчі.
Тихе сяйво ночей і рипіння сніжку на морозі,
І дзвіночки пісень – то веселих колядників спів.
І різдвяний вертеп. І гостей на слизькому порозі,
І святкову кутю, і мільйон гарних, трепетних слів.
Пам’ятаю усе: і принишклі дива у коморі,
І годинник старий на стіні – він притишує біг,
І санчата з гори, ковзани , сніжну бабу надворі,
Цілу купу бажань, на печі у бабусі нічліг.
Знов лютує зима в круговерті нестримного танцю,
І ялинка-красуня до столу запрошує всіх,
І зимовий пейзаж променіє в святковому глянцю,
На столі – калачі, навкруги чути радісний сміх.
Я не в силах забути дитинства щасливі хвилинки,
З кучугурами снігу й ріднею за дружнім столом,
Чай з ромашки та м’яти, п’янкий аромат від ялинки,
Тріск полін у печі й завірюху за сніжним вікном...
4.01.2022р.
