ЗИМНА НІЧ...У ДУМКАХ ПЛИНЕ-ЖЕВРІЄ СПОМИН .

Зимна ніч... Пада сніг…

У думках плине-жевріє спомин

Про дитинство моє, яке ніби учора було...

Збережу я у пам’яті вітру морозного стогін

І лапаті сніжинки, що сиплють на щоки й чоло...

 

Збережу заметіль-хуртовину в лілейному лісі,

Морозець, що сховався в бабусиних сінях вночі,

І пташок, що лишились на зиму пожити у стрісі,

На шибках візерунки в сріблястій чарівній парчі.

 

Тихе сяйво ночей і рипіння сніжку на морозі,

І дзвіночки пісень – то веселих колядників спів.

І різдвяний вертеп. І гостей на слизькому порозі,

І святкову кутю, і мільйон гарних, трепетних слів.

 

Пам’ятаю усе: і принишклі дива у коморі,

І годинник старий на стіні – він притишує біг,

І санчата з гори, ковзани , сніжну бабу надворі,

Цілу купу бажань, на печі у бабусі нічліг.

 

Знов лютує зима в круговерті нестримного танцю,

І ялинка-красуня до столу запрошує всіх,

І зимовий пейзаж променіє в святковому глянцю,

На столі – калачі, навкруги чути радісний сміх.

 

Я не в силах забути дитинства щасливі хвилинки,

З кучугурами снігу й ріднею за дружнім столом,

Чай з ромашки та м’яти, п’янкий аромат від ялинки,

Тріск полін у печі й завірюху за сніжним вікном...

4.01.2022р.