О, как бы мне хотелось …

О, как бы мне хотелось,

На тень свою ступив,

Освободиться!

По улицам с девчонками гулять

И, вывернув карманы наизнанку,

С улыбкой нищему

Их дыры показать.

Считая облака,

Давать им имена,

Пока не онемеет шея.

Потом себе под ноги посмотреть

И различить суметь

Средь муравьёв,

Где женщина, а где мужчина.

Минуя незнакомый двор,

По запаху помойного ведра

Узнать, что было на обед в жилище.

Бежать, не чуя ног.

И на просторном склоне примоститься,

Не опасаясь перепачкаться в земле.

Сидеть, не шевелясь,

Лишь комаров ловить губами

До появления луны

С её намёками на тени.

И наконец, уснуть

И видеть сон

О том, что солнце неизбежно

Вернёт мне завтра

Тень мою.

Марин Ангел

 

 

 

 

*****

Як хочеться,

Ступаючи на тінь свою,

Звільнитися!

По вулицях із феями летіти

І, вивертаючи кишені,

Із світлом посмішки - для жебрака,

Показувати давні сховки скарбу.

Під куполом стривоженого неба

Шукати хмарам імена

До занімілості у тілі,

Дивитися у земляну долинку,

У мурашиний світ,

І розрізнити серед них

І чоловіка, й жінку.

Ввійти в простори не-свого подвір’я,

Лише по запаху помийного відра

Вгадати страви всі обідні.

Й злетіти, падаючи з ніг,

На горизонті неба врешті прихилитись

У полі, де ожини - міх.

Сидіти, непорушно й безтямно,

Ліниво ловлячи комашок на вуста,

Аж поки місячний серпанок

З ілюзією тіней і життя,

Не зійде на моє чоло.

І , зрештою, заснути,

Для сну про сонце,

що сумирно

Поверне завтра

Тінь мою.