О, как бы мне хотелось …
О, как бы мне хотелось,
На тень свою ступив,
Освободиться!
По улицам с девчонками гулять
И, вывернув карманы наизнанку,
С улыбкой нищему
Их дыры показать.
Считая облака,
Давать им имена,
Пока не онемеет шея.
Потом себе под ноги посмотреть
И различить суметь
Средь муравьёв,
Где женщина, а где мужчина.
Минуя незнакомый двор,
По запаху помойного ведра
Узнать, что было на обед в жилище.
Бежать, не чуя ног.
И на просторном склоне примоститься,
Не опасаясь перепачкаться в земле.
Сидеть, не шевелясь,
Лишь комаров ловить губами
До появления луны
С её намёками на тени.
И наконец, уснуть
И видеть сон
О том, что солнце неизбежно
Вернёт мне завтра
Тень мою.
Марин Ангел
*****
Як хочеться,
Ступаючи на тінь свою,
Звільнитися!
По вулицях із феями летіти
І, вивертаючи кишені,
Із світлом посмішки - для жебрака,
Показувати давні сховки скарбу.
Під куполом стривоженого неба
Шукати хмарам імена
До занімілості у тілі,
Дивитися у земляну долинку,
У мурашиний світ,
І розрізнити серед них
І чоловіка, й жінку.
Ввійти в простори не-свого подвір’я,
Лише по запаху помийного відра
Вгадати страви всі обідні.
Й злетіти, падаючи з ніг,
На горизонті неба врешті прихилитись
У полі, де ожини - міх.
Сидіти, непорушно й безтямно,
Ліниво ловлячи комашок на вуста,
Аж поки місячний серпанок
З ілюзією тіней і життя,
Не зійде на моє чоло.
І , зрештою, заснути,
Для сну про сонце,
що сумирно
Поверне завтра
Тінь мою.
