Молитва з цього світу

Боже, несила терпіти!

Дихати, та не радіти.

Боже, як боляче жити

Душі Живій на цім світі!

 

Як же давно воно снилось -

Голос мій рветься співати...

Нащо ж оце народилась,

Спокою й щастя не мати

 

Зовсім? Навіщо вдавати,

Що є бажання всміхатись?

Що є бажання вставати

З ліжка, квапливо збиратись

 

Знову кудись, де відсутнє

Серце - палке, божевільне...

Боже! Чи Ти всемогутній?

Нащо у пекло суцільне

 

Доньок, синів своїх вірних

Ти засилаєш страждати?

Серед собак зголоднілих

З нами у гру якусь грати?

 

Не розумію я зовсім,

І розуміти не хочу...

Чи мені гинуть невдовзі??

Чи вірити більш охоче

 

В те, що Ти, Господи правий,

Ще є, що Ти не примара;

Не ідол, чорно-іржавий,

І не ілюзії хмара.

 

Бо вже набридло шукати

Сенс у потворному цьому

Світі людському... страждати,

І відчувати лиш втому;

 

І майже не говорити

З тими, хто ротом лиш каже!

Я так бажала лиш жити,

Та не судилося, майже. 

 

(с)Eugenia de Marte, 4 січня 2022 р.

(с)Усі права захищено