ПОШЕПКИ

Ты мне сказала...

(Роберт Рождественский)

 

Ты мне сказала: "Ночью

Тебя я видала с другой!

Снилось: на тонкой ноте

В печке гудел огонь.

 

Снилось, что пахло гарью.

Снилось, метель мела,

Снилось, что та - другая

Тебя у метро ждала.

 

И это было началом

И приближеньем конца.

Я где-то ее встречала —

Жаль, не помню лица.

 

Я даже тебя не помню,

Помню, что это — ты...

Медленно и небольно

Падал снег с высоты.

 

Сугробы росли неизбежно

Возле холодной скамьи.

Мне снилась твоя усмешка.

Снились слезы мои...

 

Другая сидела рядом.

Были щеки бледны...

Если все это — неправда,

Зачем тогда снятся сны?!

 

Зачем мне, скажи на милость,

Знать запах ее волос?..

А мне ничего не снилось.

Мне просто не спалось..."

 

ПОШЕПКИ...

 

Пошепки ти сказала:

"Я бачила сон уночі -

Ти був з другою. Згасало

Полум'я у печі.

 

Марилось - пахло гаром.

Снігом навкіл мело.

Інша тебе чекала

Неподалік метро.

 

І це вже було початком

І насуванням кінця.

Я десь її зустрічала.

Жаль, не згадаю лиця.

 

Навіть тебе не згадаю,

Знаю, що то був ти...

Звільна сніжинок зграя

Падала з висоти.

 

Росли кучугури невпинно,

Блідло усе на їх тлі...

Снився твій сміх нестримний,

Снилися сльози мої...

 

Та, інша, сиділа поруч,

Щоки бліді були.

Якщо це уяви покруч,

Чому тоді сняться сни?

 

Я запах її волосся

Приречено вже ловлю...

...Хіба це мені здалося,

Якщо я всю ніч не сплю?"