Монолог з душею

Душа болить, причин не знаю.
Та щось самотність все тісніше і тісніше огортає.
Душа болить, а з нею серце ниє.
Та що робить?
Куди іти, що думать, що вчинить, коли моя душа не відповідає?
Чи то плисти життям по хвилі?
Чи  продертися крізь хащі і не милість?
Все, догралась - я не знаю.
Стою на роздорожі і питаю.
Все стукаю і стукаю, а там нікого.
Все-пустота і розпач в середині.
Хочу заплакать, - та не зрозуміють.
Хочу я крикнуть,- та ні це не можливо.
Себе ти втратила, та не плач, все воротимо.