ПАВУТИННЯ
Тихо летят паутинные нити.
Солнце горит на оконном стекле.
Что-то я делал не так;
извините:
жил я впервые на этой земле.
Я ее только теперь ощущаю.
К ней припадаю.
И ею клянусь…
И по-другому прожить обещаю.
Если вернусь…
Но ведь я не вернусь.
(Р. Рождественский)
ПАВУТИННЯ
Ледь майорить павутиння сітчасте.
Сонце на шибці сяйливо горить.
Якщо робив щось не так, то пробачте:
вперше я жив на цій грішній землі.
Я її лише тепер відчуваю.
Ниць припадаю.
И нею клянусь…
Інше прожити життя обіцяю.
Як повернусь…
Але ж я не вернусь.
