ПАВУТИННЯ

Тихо летят паутинные нити.

Солнце горит на оконном стекле.

Что-то я делал не так;

извините:

жил я впервые на этой земле.

Я ее только теперь ощущаю.

К ней припадаю.

И ею клянусь…

И по-другому прожить обещаю.

Если вернусь…

 

Но ведь я не вернусь.

(Р. Рождественский)

 

ПАВУТИННЯ

 

Ледь майорить павутиння сітчасте.

Сонце на шибці сяйливо горить.

Якщо робив щось не так, то пробачте:

вперше я жив на цій грішній землі.

Я її лише тепер відчуваю.

Ниць припадаю.

И нею клянусь…

Інше прожити життя обіцяю.

Як повернусь…

 

Але ж я не вернусь.