МОВ ІЗ НЕБА КРАПЛИНА ,УПАЛА СЛЬОЗИНА... (присв.воїнам АТО)
Мов із неба краплина ,упала сльозина.
Проводжає із сумом мати рідного сина.
Та не радісні сльози по обличчю збігають...
У АТО ,на війну його випроводжають...
Обернись ,на прощання ,на рідну хатину,
А он там ,пам"ятаєш ,з дитинства стежину...
Чуєш десь солов"ї тобі гучно співають,
А зеленії трави у ноги лягають...
Он розквітла ,нарешті, в садочку жоржина,
Біля неї стоять твої діти й дружина,
Рученята до тебе свої простягають,
Цю картину на згадку тобі залишають...
Йдеш туди де сховалась підступна вражина,
Може статиІ останньою кожная днина,
Де простих українців жорстоко вбивають,
Там де доньки й сини ,і батьки помирають.
Де від вибуху враз почорніє хмарина,
І ,де кров"ю залита червона долина.
Де домівки горять і ліси дотлівають,
Окупанти у груди жорстоко стріляють.
ЗалишИтись не міг,адже це- Батьківщина!
Як пішов- ані звістки ,яка в тім причина?
Може вбили? Й на небі вже душу стрічають?
І ворони над тілом сердешним кружляють ?!.
*. *. *
Вже не скаже матусі яка в тім причина...
Бо кривава на мертвім ,на нім ,сорочина...
Вже додому везуть, обіймають ,вбирають,
Лиш сніжинки із сумом обличчя вкривають...
Це вже пісня остання його лебедина,
Бо тепер лиш холодна сира домовина...
Зараз інші країну свою захищають,
І над ними криваві сніжинки літають...
А дружині тепер лише доля вдовина,
Де в неповній сім'ї не одна сиротина,
Де його назавжди вони запам"ятають,
Де у спогадах тепло щоразу вітають ..
*. *. *
Та коли вже Тиран на землі нашій згине,
Щоб спокійно жила на ній кожна людина?
Бо наїзди ворожі вже краю сягають,
Український народ вже який рік терзають!
Хочу в щасті жила щоб вкраїнська родина,
І рясніла криваво лиш тільки калина!
Хай країну мою чисті роси вмивають,
Й мирні промені сонця її зігрівають!
13.12.2021р.
