за мотивами 23 сонета

"Як той актор, що, наче, боягуз"

не наближається в пітьмі до ролі,

як бусол, бранець вітру, чорногуз

втрачає висоту свою без волі,

 

так саме я: мовчу, мовчу, мовчу,

не через те, що навкруги навала.

Сама любов нечуло, досхочу,

мої вуста печаткою скувала.

 

Переді мною аспідна плита

і в пальцях писало, немов кресало.

Кохання мить і самоти літа

римую воєдино і недбало.

 

Нехай вуста змикаються. Раптово

почує око молитовне слово.