Зайчик на імя Носик

Зайчик Носик навчився стрибати,
Стало нудно у домі йому.
Світ захотів він вивчати
І виліз із нірки тому.

А щоби кубарем не впасти,
Спуститися вирішив о так:
Почав він стрімко задкувати.
Що за наполегливий хлопчак?

Спочатку показався хвостик,
Потім лапка права й ліва
І зліз нарешті Носик,
Наша крихітка грайлива.

І ось по лісі вже стрибає
Таке веселе зайченя
Під кожний кущик зазирає
Пухнасте біле бісеня.

І все ж йому було цікаво
 Хто це стрибає на сосні?
Хто зігріває так ласкаво?
А хто згори співа пісні?

Та ось побачив м'ячик
Що на дорозі тут лежить.
І захотів пограти Носик
Лапкою хотів його котить.

Так боляче йому ще не було:
Поранив Носик лапку,
Пальчики пухнастому звело.
Отримав він пекучу вавку.

Аж ось зирнули оченятка,
І лапки виросли в м'яча.
"Привіт,я маленьке їжачатко.
Давай пограємось,Зайча?"

І сонце радісно світило,
І всі навколо веселились,
Коли малята так кмітливо
Один за одним тут носились.

Так вони завзято і скакали,
Ганяючи замріяних птахів.
Аж поки мами не забрали
Своїх грайливих дітлахів.