НА ДІДІВ ЧЕБРЕЦЕВІЙ ЗЕМЛІ.

Як же добре в батьків у селі,

Де усміхнена мальва під тином...

На дідів чебрецевій землі,

Де рясніє червона калина...

Де в полях зажовтів колосок,

Аромат рути-м"яти чарує,

Де сплету із кульбаб я вінок.

Соловейка надвечір почую.

 

Де роса кришталева в траві,

Срібний дощ зачаївся у хмарах.

Де гуляють вітри степові,

Вірні лебеді линуть у парах...

Де над річкою верби ростуть,

Золоте сходить сонце світанком...

Де зірки мерехтять і пливуть,

Хороводять із синім серпанком.

 

Тут батьківська оселя в селі,

Море спогадів родом з дитинства.

Хліб м"який, запашний на столі,

Ніжний дотик, тепло материнства...

Серце трепетно в грудях бринить,

Сум із радістю переплелися,

Як родина на лавці сидить,

Наче всі покоління зійшлися..

 

Тут матусі усмішка ясна

І надійне плече мого тата...

І зозуля в гілках голосна...

І квіток матіоли багато...

Сутеніє в батьків у селі...

Чути ласку в родинній розмові...

Як же добре на рідній землі,

Щастя тут розквітає в любові...

 

11.05.2021р.