Дорожнє
Кров стучить десь у районі скронь,
Коли чотири доби в дорозі.
Далі – вокзал, споконвічна хтонь,
Осінь тримає поля в облозі.
Голі гектари без жодних хат,
Вітер у кеглі грає листвою.
Сусід по купе – той іще кат –
Душевні ляси точить зі мною.
Їв би курку, й лягав вже спати,
Та тягне все мені розповісти:
Про те, як кум втрапив за ґрати,
Які племінники егоїсти.
Лізе до мене через ввесь стіл
Із наполегливістю бульдога:
«Что читаешь? Кант Иммануил?
Какой-то еврей? Что-то про Бога?»
Ні, кажу. Скоріше про людей.
Що чистий розум несе нам смуток.
«Ты, эт самое, выпей, Андрей,
А книги – это для самокруток.»
Зірки по небу креслять мапу.
Стомився приятель мій бухати.
Заснув. І від гучного храпу
Не спить вагон, та йому начхати.
Отзывы
Химшова Юлия02.11.2021
Вознамерилась перевести для людей твои стихи. Жаль, только гугл переводчик помогает.
Вопрос возник. А почему твой новый аск называется Сирано всё равно? Странный никнейм.
Лаврик Андрій02.11.2021
Юлия, один из любимых персонажей на сцене и в литературе. Смотрел пять различных постановок этой восхитительной драмы Эдмона Ростана. Ну и сам прототип неиллюзорно доставляет ;))
Химшова Юлия02.11.2021
Андрей, подтянул бы в соцсети ссылку. я случайно на литресе увидела.
Азимова Нарима05.11.2021
Хорошо! Я так и украинский выучу. Слов полсотни уже знаю.
Шмель12.11.2021
... книги для самокруток
Як же гарно підмічено невігластво...
Правдиво! Хай щастить!
