К. Марло В.Шекспір Сонет 71
Помру, оплакуй світ, любов.., як все ж,
Емоцій згарище... Необережно,
Похмурий дзвін прихильно, з самих меж,
Ще вдарить... вимовить ім'я бентежно.
Час з черв'яками, світла сонця жде
І завше у мирське нас закликає.
Сонет... нагадує для майстра, те
У справах, що палке завжди, безкрає.
Любив тебе, любити буду... знай,
Покинутим тобою краще бути
Навіки... Навіть, не ступивши в рай..,
Мене забудь... Нестерпний, згубний, лютий
Страждань свій час, не оберни в сльозу,
- Світ насміхається, лишень, внизу.
