Цукат

Осінь цукатом стане ближче до жмені снігу

А поки тіні яблунь й листя лежать на стріхах

А поки люди й місяць в повній ідуть проходять

А поки рана в місто зцілена в один доторк.

А поки межиріччя а поки в губи дмухать

А поки не кохання влітку лишень мов муха

А поки сенс і серце в ритмі в однім єдинім

Осінь стікає соком по несолодкій дині.

Гудзик почне історію щоб її цвях закінчив

Сонцю підріже бік вибілена суцільна

Так і людину стомить сильне та невблаганне

Осінь - столюдий гомін тільки що в ньому правда?