Цукат
Осінь цукатом стане ближче до жмені снігу
А поки тіні яблунь й листя лежать на стріхах
А поки люди й місяць в повній ідуть проходять
А поки рана в місто зцілена в один доторк.
А поки межиріччя а поки в губи дмухать
А поки не кохання влітку лишень мов муха
А поки сенс і серце в ритмі в однім єдинім
Осінь стікає соком по несолодкій дині.
Гудзик почне історію щоб її цвях закінчив
Сонцю підріже бік вибілена суцільна
Так і людину стомить сильне та невблаганне
Осінь - столюдий гомін тільки що в ньому правда?
