Дракон
Ранок зимний, ранок темний
Зі страхів повзе на нас
Хмарно-сніжно-потаємний,
З тьмою вітрових гримас.
То куйовдиться горою,
То покотиться, як дим,
Долею грозить лихою,
Скаче жеребцем гнідим.
А то враз крильми здіймає
Ледь рожеві хмари він.
І драконом виринає
З попелястих хмар-руїн...
Мабуть він ранкове сонце
Проковтнув і унесе
І незваним охоронцем
Приземлиться на шосе.
Й не побачимо ми більше
Сонця денного привіт,
Не напишем світлих віршів...
Не торкнеться ніжних віт
Світло вогняне, барвисте.
Та в кудлатих хмарах тих
Через марево імлисте
Щит засяє золотий!
І своїм червленим боком
Захистить і вборонить.
День своїм гігантським скоком
Поверне небес блакить!
Фото автора
