...немов живу далі

Мов пустеля, тепер вся Земля

Стала... чи вдасться трохи поснути?

Не лишай мене, Душа моя,

Дозволь поруч хоч іноді бути!

 

Сльози ці - неймовірно важкі;

Їх, здається, вже ціла безодня....

Мені дихати важко, коли

Тобі байдуже, і я самотня.

 

Я не можу сказати усе...

Я ніколи цього не уміла.

Написав ти мені, "оце все",

А моє серце майже зомліло!

 

Що в мені є, не є жарт лише...

Там таке, що бажаю ховати;

Коли будь-яка мова - кліше

Лиш здається, як щиро казати???

 

Понеділок, чи може, четвер

Завтра - то не важливі деталі,

Як не знаю, навіщо тепер

Удавати, немов живу далі.....

 

(с)3 жовтня 2021 року, майже опівночі****

(c)Всі права захищено