...немов живу далі
Мов пустеля, тепер вся Земля
Стала... чи вдасться трохи поснути?
Не лишай мене, Душа моя,
Дозволь поруч хоч іноді бути!
Сльози ці - неймовірно важкі;
Їх, здається, вже ціла безодня....
Мені дихати важко, коли
Тобі байдуже, і я самотня.
Я не можу сказати усе...
Я ніколи цього не уміла.
Написав ти мені, "оце все",
А моє серце майже зомліло!
Що в мені є, не є жарт лише...
Там таке, що бажаю ховати;
Коли будь-яка мова - кліше
Лиш здається, як щиро казати???
Понеділок, чи може, четвер
Завтра - то не важливі деталі,
Як не знаю, навіщо тепер
Удавати, немов живу далі.....
(с)3 жовтня 2021 року, майже опівночі****
(c)Всі права захищено
