Вірю

Пора прощання, світла Персефоно!

Сивіє день, безлюдніють шляхи,

стихають звуки, пристрасті, птахи.

І "стерео" ось-ось - безжальним "моно"...

Сніги, русява дівчинко, сніги

такі укриють світ - тугі і стерплі! -

Чи сон, чи смерть? Не розгадати суть -

бо вірні квіти - похололі стебла,

уже байдужі до цілунків Феба -

услід тобі за Стіксом проростуть.

Та поки сад мій не вдягнувся в сіре,

і стиглим виноградом пахне вись,

на згадку - найтепліший падолист...

Пресвітла діво, викрадена мріє...

Я знов не вірю - вірю і не вірю! -

що стрінемось... Ще стрінемось колись

Отзывы

Elena79526.09.2021

Так, звісно, сіре, біле і... зелене! З весною знову сад розквітне в мене! І знову посміхнеться квітка кожна !.. Без віри у майбутнєє - не можна!

Элис09.10.2021

Можу собі тільки уявити як невимовно красиво зазвучать ці рядки, коли іх читатимуть вголос!