Над моєю головою зоряне рядно.
Простеляється далеко і давним-давно.
Спостережують за ним із покон віків.
Наші славні пращури дочок і синків.
 
Живемо під сонцем, та під небом божим
Кожному в віконце Він постукать може,
Кожного спитає, може дасть пораду.
Може посміхнеться, та виправить ваду...
 
Всі під Богом ходимо, та небесним сяйвом,
Всі його знаходимо дивлячись у марево.
Хтось злетить до Сонечка, хтось у небо зоряне,
Гляньте у віконечко, там і нам вготовано.
 
Наші предки давні дивляться на нас
З височіні славної кожен день і час.
Будемо ми спритними від своїх батьків?
Виховаєм гідними дочок та синів!?