ПОСТАРЕЛА В ПАСПОРТЕ ДАТА ОСЕННЕЙ ЖЕНЩИНЫ

Сегодня обычный и даже безоблачный день,

А в мыслях витает: - «есть в паспорте старая дата ...»

Не слышно давно поздравлений, бокалов дзинь - дзень *

Но есть утешенье - растут дорогие внучата ...

 

А годы мои, как листвы золотой красота,

Осеннюю стелют дорогу в бескрайнее Небо –

Там слов задушевные ноты сомкнёт немота,

Не будет сердечных желаний, лишь будет молебен…

 

При жизни пока все мечты существуют. Сентябрь,

Всегда вдохновляет на стих задушевный и слёзность.

А ночью в бессоннице мыслей толпу не унять : -

Мне нужно успеть сделать важное...может не поздно? –

 

Пропеть все куплеты, рождённые в сердце - души,

И выровнять строк мелодичность в лирических песнях.

Пространство моё вдохновляет всегда на стихи,

В любимой Земле Украинской основа и стержень,

 

И мыслей открытость сплетает словесный венок,

Оставлю всё детям и внукам на добрую память ...

И может - когда прочитают душевный поток,

Сумеют понять и простить, помолившись за маму...

Вольный перевод 17.09.2021

___________________________________

“Постаріла у паспорті дата Осінньої жінки»

 

Сьогодні звичайний, ні чим не захмарений день,

Витає в думках: – «постаріла у паспорті дата…»

Не чути вітань задушевних і келихів дзень*,

Але є розрада – ростуть мої любі внучата…

 

А мої роки, як осіння листва золота,

Щороку спадає, встеляє дорогу у Небо –

Де ноти-душевні слова огорне німота,

Не буде сердечних бажань, в них не буде потреби…

 

А поки ще мрії цвітуть і Осіння пора,

Завжди надихає у Бабине Літо на пісню -

Ліричну, сумну, у безсонні юрба-дорікань: -

Не встигла зробити важливе… а може не пізно? -

 

Іще проспівати куплети, які у душі,

Складаються в рівні рядки мелодійні і линуть,

У простір, який надихає завжди на вірші…

В коханій Вкраїнський Землі моє тіло спочине…

 

А щирі думки, що сплітали словесний вінок,

Зостануться дітям, онукам на пам`ять… І може –

Колись прочитають словесний і щирий та`нок,

У пору Осінню, яка для поетів ворожить*…

17.09.2020