ПОСТАРЕЛА В ПАСПОРТЕ ДАТА ОСЕННЕЙ ЖЕНЩИНЫ
Сегодня обычный и даже безоблачный день,
А в мыслях витает: - «есть в паспорте старая дата ...»
Не слышно давно поздравлений, бокалов дзинь - дзень *
Но есть утешенье - растут дорогие внучата ...
А годы мои, как листвы золотой красота,
Осеннюю стелют дорогу в бескрайнее Небо –
Там слов задушевные ноты сомкнёт немота,
Не будет сердечных желаний, лишь будет молебен…
При жизни пока все мечты существуют. Сентябрь,
Всегда вдохновляет на стих задушевный и слёзность.
А ночью в бессоннице мыслей толпу не унять : -
Мне нужно успеть сделать важное...может не поздно? –
Пропеть все куплеты, рождённые в сердце - души,
И выровнять строк мелодичность в лирических песнях.
Пространство моё вдохновляет всегда на стихи,
В любимой Земле Украинской основа и стержень,
И мыслей открытость сплетает словесный венок,
Оставлю всё детям и внукам на добрую память ...
И может - когда прочитают душевный поток,
Сумеют понять и простить, помолившись за маму...
Вольный перевод 17.09.2021
___________________________________
“Постаріла у паспорті дата Осінньої жінки»
Сьогодні звичайний, ні чим не захмарений день,
Витає в думках: – «постаріла у паспорті дата…»
Не чути вітань задушевних і келихів дзень*,
Але є розрада – ростуть мої любі внучата…
А мої роки, як осіння листва золота,
Щороку спадає, встеляє дорогу у Небо –
Де ноти-душевні слова огорне німота,
Не буде сердечних бажань, в них не буде потреби…
А поки ще мрії цвітуть і Осіння пора,
Завжди надихає у Бабине Літо на пісню -
Ліричну, сумну, у безсонні юрба-дорікань: -
Не встигла зробити важливе… а може не пізно? -
Іще проспівати куплети, які у душі,
Складаються в рівні рядки мелодійні і линуть,
У простір, який надихає завжди на вірші…
В коханій Вкраїнський Землі моє тіло спочине…
А щирі думки, що сплітали словесний вінок,
Зостануться дітям, онукам на пам`ять… І може –
Колись прочитають словесний і щирий та`нок,
У пору Осінню, яка для поетів ворожить*…
17.09.2020
