Вітри (Моя Непереможність)
Як жити "правильно", як "треба"
Всі знають, кого не питала...
Мені не вистачає неба,
І навіть Сонця вже замало!
Ніколи не здаюсь. Без бою
Не полишаю жодну мрію.
Я би побігла за тобою,
Та тільки лиш назустріч вмію,
І в цім - Моя Непереможність,
Моя Краса і Моя Сила!
Я закохалася в Самотність,
І ця любов тепер - єдина.
Не вистачає так вже мови,
Коли вітри в мені, щосили...
Не повернутись вже ніколи
Туди, куди мости згоріли.
(с)16 вересня 2021 року
(с)Усі права захищено
Картинка з інету.
Отзывы
Татьяна Иванова-Юртина16.09.2021
Дуже хвилюючий і проникливий вірш! А туди, куди дуже хочеться повернутись - завжди можливо при великому бажанні відновити згорівші мости! - Тобто - построїти новий міст для того, щоби повернутись туди, де серце і душа себе почувають щасливо завдяки тому простору, який кохаєш і душею, і серцем бо там є та людина яку ти щиро любиш! - Все в руках людини і все залежить від бажання...
Eugenia DiMarte02.10.2021
Тетяно, щиро дякую Вам за те, що Вам подобається моя творчість! :)
Взагалі-то, усе в Житті можливо. Але все залежить від бажання... щирий привіт з Харкова!
