Сходини чотирьох вітрів

Сходини чотирьох вітрів - все чого вартує вересень.

Хурделиця ароматів з польових квітів, стояти, бо останні.

Не страшно, все повертається, як в них так і в людей.

Не останнє моє паломництво, хода в інші зіниці.

Дивись, як пагони сенсів вигинають часи в стрілу

Яка знайде спокій в багрянці заходу що невблаганний.

Сутінки заколисують будь-яку душу, будь-яку тетиву

Яка колись в тебе влучила, лишень доторком пальця.

Про губи змовчу, все ще рідні, якими б часи не робили чужими

Часи абрикос пройшли, час яблук стоїть прощається

Час розлук і зустрічей, перетікає в часи ожини

Усе хвиля, все шириться, шириться, та не оминається...