Сходини чотирьох вітрів
Сходини чотирьох вітрів - все чого вартує вересень.
Хурделиця ароматів з польових квітів, стояти, бо останні.
Не страшно, все повертається, як в них так і в людей.
Не останнє моє паломництво, хода в інші зіниці.
Дивись, як пагони сенсів вигинають часи в стрілу
Яка знайде спокій в багрянці заходу що невблаганний.
Сутінки заколисують будь-яку душу, будь-яку тетиву
Яка колись в тебе влучила, лишень доторком пальця.
Про губи змовчу, все ще рідні, якими б часи не робили чужими
Часи абрикос пройшли, час яблук стоїть прощається
Час розлук і зустрічей, перетікає в часи ожини
Усе хвиля, все шириться, шириться, та не оминається...
