Вечір зворушливий

Вечір зворушливий м'який холод

Гойдає волосся не торкаючи жит

Не чіпай такої крихкої любові

Його, своєї, нехай лежить.

Нехай гойдалка часу мов ряска

Не сполохана словом, кільцем

Вистигне в дві жмені шовковиць

Між ним і твоїм лицем.

А як трава скориться, щоб молодіти

Так як нам не скоритись, хоча

Я умію кохати тебе як діти

І як діти умію ще бути ща.....