Вечір зворушливий
Вечір зворушливий м'який холод
Гойдає волосся не торкаючи жит
Не чіпай такої крихкої любові
Його, своєї, нехай лежить.
Нехай гойдалка часу мов ряска
Не сполохана словом, кільцем
Вистигне в дві жмені шовковиць
Між ним і твоїм лицем.
А як трава скориться, щоб молодіти
Так як нам не скоритись, хоча
Я умію кохати тебе як діти
І як діти умію ще бути ща.....
