Сонце сходить

Сонце сходить
Сходить по щербатих сходах ночі сонце
Ця чесність абсолютна якої немає в людей
Тому коли прокидаєшся до скла тулиш лице
Та цей рух з відчиненим, не приводить тебе до шельфу.
Роси лягають сіллю на хлібні трави, колись
І ти зміниш свій світогляд з води на камінь
Коли чесність стане твоїми руками і з дзвіниць
Голуб злетить, і шрамуватиме небо тільки птахами.
Шрамуватиме людину тільки дітьми і прощання
Ніколи вже не покажуть тобі себе, най буде так!
Сонце сходить - світ за недостатнім вікном в займанні
Ти все зумієш! Гарно поміж...сонце сходить як....