Жартівлива мрія...

Чудову пісню про генерала,

Алла Кудлай часто співала,

Нею округу всю ворожила,

Тому завжди їй в такт вторила…

 

Ніби красиве життя пізнала,

Душею теж переживала,

Хоч і багато я друзів мала,-

Одного знала генерала…

 

Це Подзігун наш,- начальник бравий,

Окрилив край та надав славу!

Шлях мав простий він,- міліціянта

До генерала,- лейтенанта…

 

Злетів недарма аж до столиці

Він з Вознесенська, як годиться!

Справи знать вершив з розумним змістом,-

Знайома з ним,- я особисто!

 

Кореспондентом як працювала,-

Про генерала вірш писала,

А був він статний стрункий та мрійний

Артеменко – авіаційний…

 

У Прибужанах, - селі під гору

Жив генералом він майором,

Всю цінував тут,- могутність роду

Та Півдня милого природу…

 

Пройшла немало служби кварталів

Та не зустріла генералів,

А нещодавно вість промениста

Швидко ввійшла у наше місто

 

Першим замнача, знать генерала,

В поліцію міста прислали

Роками долі, що небагатий,

Хоч молодий гарний завзятий!

 

Дістала звістку чітку прозору,

Що генерал є ще й майором!

Для нас це вперше так історично,

Бо Педос діє тут незвично…

 

Зносив на службі купу мундирів,-

До нас вів шлях з міста Немирів…

Та, мабуть, доля пожартувала,

Коли послала генерала…

 

Бо як раніше вже не літаю,

З дотепністю усе сприймаю

Тим розумінням мудрим, зором

І лише,- зі званням майора…

 

І ні до чого тут бадьориться,

Бо поміж нами,- років тридцять…

Дарма чекала на генерала,

Та жартівливу мрію мала…

25.08.2021р.