К. Марло В. Шекспір Сонет 60
Мчать хвилі, прагнучи на берег, стеж,
- Їх пристрасть вічна, повсякчас жива.
Життя хвилин у пам'яті без меж,
З народження до смерті див жнива.
Ми, світ побачивши, в світи йдемо,
Приходить зрілість... - неодмінно баче:
По кам'янистому затону ж бо,
Мчать хвилі днів з пекельним раєм, наче.
Як колір юності до часу тет,
Одного разу, молодість дасть всує,
Глибокі борозни в краси сонет...
Небесне знищує в нас час, злобує.
Прийдешнє у віршах цвіте... там, тут,
- Змета важкий жорстокості редут.
