К. Марло В.Шекспір Сонет 58
Позбав Господь, раба любові, так,
З Тобою бавитись в думках, грайливо...
Коханий, ти у ніжності мастак,
Секунди кращі дарував, як диво.
Скорившись погляду, мети лазур,
Воліє вабити мене щоночі...
Від ніжності зазнаю ще й тортур -
В них дотик рук, як поклик мрій дівочий.
Так, навкруги, ні, навіть в почуттях,
Страждання є, слухняні є сигнали;
Відмови кращий вигук в щасті: "Ах!"
Вінчає всі принади; ми їх мали...
Годинник, у любові марень час,
Віддати може, божевільний... - враз.
