К. Марло В. Шекспір Сонет 57
Слуга сам, прислуговую тобі.
Не знаю, як вже бути кращим. Гарно:
В момент бажань, підказаних в журбі,
Примх лестощі, безцінні... - йдуть попарно.
Немає служби доки ти, без меж
Її не вимагаєш, все безцінне
В години та секунди... Мариш, все ж
Не думаєш, що все земне, теж тлінне.
До гіркоти розлуки, з міркувань,
Мене, свого слугу, ти посилаєш...
Чи сміє раб не бачити бажань;
Готовий їх прийняти; інші, маєш.
Любов безглузда примхами без меж;
Гріхів не бачить серце... - Як втечеш.
