К. Марло В.Шекспір Сонет 54
В тобі прекрасному немає меж,
- Красиве, завжди буде красивіше,
- У сто разів. Троянда грає, стеж,
Це очевидно не у спеку лише.
Шипшина, - це основа для троянд,
Її принади зріють... Некваплива...
По листю з рози все ж стікає яд,
А в колючках пожадлива э сила,
Здійма красою хвилю щастя в нас
Забарвленням, та формою; брехливо,
Бо все чарівне, в смерті, гине враз
І лише слів брехня, як та могила.
Проходять дні, привабливість слів веж,
У віршах п'янко захолоне теж.
