Дорога дитинства - укр
Дитинства шлях. Над річкою Двиною
Білів туман – парний, як молоко.
І, вранці поднімаючись парко́м,
Він танув. Адже, ось переді мною:
Паром, той, де бабуся зустрічала,
Який мене тихесенько качав,
Від ніжних, вирослих в ставку, купав
Далекий шлях до ясних псковських далей.
Є почуття з такою глибиною,
Як цінність давніх батькових речей,
Як смак непозабутих добрих щей,
Що в дальню путь завжди беру з собою.
Любов моя ... В душі вона безмежна,
Належить в серці кожний їй куток.
Зміцнився тут з коріннями зв'язок
На березі ріки, де місто Велиж.
Містечко провінційне попід небом,
Де зорі чисті, ясний зорепад,
Вдихаю ранку свіжий аромат,
Де пахне теплим випеченим хлібом.
У світі мерехтливому незмінно
Нехай живе матусі доброта,
Що книгу почуттів перегорта, –
Знов перед нею прихилю коліна.
Як хочеться вернутися в дитинство,
Де зустрічі бажаної політ!
За хатою, де квітне первоцвіт,
Мене чекає коник норовистий...
З роками й ти свій шлях сюди простелиш,
Сюди ідеш здале́ка все життя.
Світанок, річка – рай до забуття,
Дитинство давнє – рідне місто Велиж...
