Спогади

Спогади... Вас так багато.
Нащо ви ятрите душу?
Важко минуле гортати.
Що я спокутувать мушу?!
Спогади... Щемно і дивно.
Очі - у вічній напрузі.
Як не вдивляюся пильно -
Ні ворогів, ані друзів.
Спогади... Як вас багато!
Болем пекучим у серці.
Маму, що звала до хати,
Не перепросиш у смерті.
Спогади мозок стискають.
З ними не виграти битву.
Спогади жалю не знають.
Знову читаю молитву...