УСМІШКА ВЕСНИ

Біле полум'я зими снігом полонило віти,

Розкошують сніжні квіти, -- не чекай весни!

Аномалії життя - аномалії природи,

Ми ж самі творці погоди, чом тоді сумні?

 

Вже б весна давно співала, шепіт-щебет дарувала,

Та зима її приспала - подихом сумним.

І квітують ніжні віти, а на них срібляться квіти,

Хоча ніде правди діти - наче весняні!

 

І буяють в мене досі сніжно-білі абрикоси,

Яблуневі ніжні коси в блискітках зими!

І теплолюбивий персик диво-цвітом тішить серце,

Тільки кличе тужно: "Де ти?- пролісок крізь сни.

 

Та прокинеться Красуня, і завісу хмар розсуне,

І прокотять небом луни - весняні громи!

Вже ось-ось пора радіти, сонцю ясному світити,

Подарує перші квіти усмішка весни! Галина Герасименко.