Прокинувсь атом

Воно болить у кожного в душі.

Болить і досі в тих, хто пам’ятає.

Коли додому прилітають журавлі,

Трагедію Чорнобильську згадаєм…

І річку Прип’ять, й місто молоде,

Квітуче місто, сповнене надії.

Його містянам не судилось знать про те,

Що атом мирний їх зруйнує мрії.

Що на світанку він нестримним стане враз

Та перетвориться на горе і на пекло.

Прокинувсь атом, зупинивши час,

І місто проковтнуло чорне жерло.

Гіркий чорнобиль, дика ковила

Принишкли в лузі – тиша аж дзвенить.

Пташина в небі крила обпекла.

І досі як згадаю, то болить…