Не говоріть до мене!

НамистинкОві очі, шурхіт крил, і хмарні зачаровані безодні.

Що ви шукаєте? Чи знаєте, де рай? Про що воркуєте, віщуєте сьогодні?

Обличчя горлиць, річка горілиць, і личить синій колір ВЕсні...

Звертаюся з питанням до небес, благаючи про зцілення чудесне.

Вдивляюсь в очі сизих голубів, незмінних воркунів сумного ранку:

Не стукайте до мене у вікно - сховаюсь за серпанкову фіранку!

Не говоріть до мене, замовчіть, шукайте зерна правди де подалі!

На склі віконному виблискує, бринить сльозинка чиста тихої печалі...

 

 

м.Кривий Ріг,фото автора