ПРОЗРІННЯ
У дзвони б’є церковний сторож,
Віряни наче напились.
Ніхто не бачить, що навколо, —
Пиляти ліс всі подались.
Що робиш в горах дід вусатий,
Чому теж дома не сидиш? —
Дочка голодна хвора в хаті,
Іди на пічці, — подивись.
Та бачу, бачу, схуд ти діду,
Худий в заплатах одяг теж.
Хоч їв сніданок до обіду? —
Та що юначе ти верзеш?
Тому ж іду я дурень сивий
Вбивати ліс за копійки.
Дочка не може ждати дива,
Чи схаменуться паничі…
Надія є, скажи хоч діду? —
Стежина в пекло тільки є…
Коли прозріють всі сусіди,
Тоді Бог землю й збереже.
Nikvoron 14.04.2021
Отзывы
Бурцева Анжела14.04.2021
Дуже зворушливо.
Тяжко людинi...
Воронин Николай14.04.2021
Анжела, щиро дякую!
geomant814.04.2021
Не хватает людского прозрения... Сильный стих!
Спасибо Вам!
Воронин Николай14.04.2021
geomant8, вдячний Вам за відгук!
