І ЧОРНІ ШАТИ КВІТИ ОДЯГЛИ.
Коли сніги ще де-не-де біліють,
Коли відлига .Й сонце вище вже,
Який вже рік бійці в боях сивіють ,
Їх мужність нам країну береже !!!
Підсніжники проснулись під снігами,
Голівки білі в небо потягли...
Аж ось земля здригнулась з яворами,
І чорні шати квіти одягли...
Не тільки квіти! Все довкола сіре:
Й верба зелена ,й жовтий горицвіт...
Від канонади навіть небо хмуре...
Від пострілів здригнувся цілий світ.
І солов"ї вже з тугою співають...
Хоча природа квітне навесні !..
Бо у боях солдати помирають...
Тому й сумні тепер у них пісні...
А вже ж була війна з голодомором!
І сльози , й сум...Ні міста ,ні села...
Лиш мальви під розваленим забором,
Тоді молитва люд наш зберегла!
І знов не спить в сумній тривозі мати,
Ридає серце - словом не сказать...
Цвіте весна та йде біда до хати...
Від куль шибкИ аж трусяться-дрижать.
Відтанув лід .Ріка біжить-вирує,
Та не вода - бійців то кров тече !..
Світлину мати синову цілує,
Не обійняти рідне вже плече...
Немає дня ,щоб не вмирали діти,
Які пішли країну боронить!
Комусь весняне сонечко вже світе,
А хтось уже із вічності глядить...
На фронт ідуть завжди "сини народу",
І доньки теж. На захист йдуть усі!!!
Щоб відстояти рівність та свободу,
І мирні ранки в сонячній росі...
Один підсніжник цілий залишИвся,
Може провісник мирної весни?..
Я хочу щоб нарешті бій скінчився,
Богу молюсь ,щоб не було війни...
10.03.2021р.
