І ЧОРНІ ШАТИ КВІТИ ОДЯГЛИ.

Коли сніги ще де-не-де біліють,

Коли відлига .Й сонце вище вже,

Який вже рік бійці в боях сивіють ,

Їх мужність нам країну береже !!!

Підсніжники проснулись під снігами,

Голівки білі в небо потягли...

Аж ось земля здригнулась з яворами,

І чорні шати квіти одягли...

 

Не тільки квіти! Все довкола сіре:

Й верба зелена ,й жовтий горицвіт...

Від канонади навіть небо хмуре...

Від пострілів здригнувся цілий світ.

І солов"ї вже з тугою співають...

Хоча природа квітне навесні !..

Бо у боях солдати помирають...

Тому й сумні тепер у них пісні...

 

А вже ж була війна з голодомором!

І сльози , й сум...Ні міста ,ні села...

Лиш мальви під розваленим забором,

Тоді молитва люд наш зберегла!

І знов не спить в сумній тривозі мати,

Ридає серце - словом не сказать...

Цвіте весна та йде біда до хати...

Від куль шибкИ аж трусяться-дрижать.

 

Відтанув лід .Ріка біжить-вирує,

Та не вода - бійців то кров тече !..

Світлину мати синову цілує,

Не обійняти рідне вже плече...

Немає дня ,щоб не вмирали діти,

Які пішли країну боронить!

Комусь весняне сонечко вже світе,

А хтось уже із вічності глядить...

 

На фронт ідуть завжди "сини народу",

І доньки теж. На захист йдуть усі!!!

Щоб відстояти рівність та свободу,

І мирні ранки в сонячній росі...

Один підсніжник цілий залишИвся,

Може провісник мирної весни?..

Я хочу щоб нарешті бій скінчився,

Богу молюсь ,щоб не було війни...

10.03.2021р.