про шитво
Я бачу кучері Печерських круч,
тучних дощів безмежні оболоні,
на південь в небі журавлиний ключ,
і журавлине "кру" стучить по скронях.
О, чужина, ти нескінченна ніч.
Не північ, ні, ти повноцінне горе,
моїх рамен ти кривина узбіч,
чужих очей ти порожня прозора.
І скільки ще зненацька, чужина,
ти зрадиш до смерті моїх героїв?
І скільки ще ти переплавиш на
нікчемний прах життів на втіху хвойді?
Я бачу діл і звивину ріки,
Хрещатий яр, Аскольдову могилу,
і як шитво дівочої руки
над рушником виспівує калину.
