Е молітва чы в Павіан,

Е молітва чы в Павіан,
Коль Козёл той балван
 
Есть цвет страніцы, есть всё у нас.
І вэльмы ж ласковый мастер ай.
Бо, бач ты, звоныть, шэ й одномаш,
Пытайіця, ек вінда .
 
А хулі – лісцікы вжэр Козляр.
Цымало выдрав у старычка.
Бо й ны должын той Павіан
А ны шыша вжэ ж шызам.
 
От пак добрынько жыты так:
Ныц ны дбаты про й ум свій гразн.
Хулі бо і ныдільк прошчальн.
Главно – вхопыты ястф!
 
Вот мы й думаем: шо ж ля нам
Тут зробыты ля таракашк…
Чы то, можэ, мал наказать
Матеріально матк…
 
А то, го, росчытафся прам ж
За крадёж і ушчэрб моральн.
Коця ж мало шчэ бігав к псарнь,
Шоб бадала улад.
 
Еслі ж нема у пацана
Ны молітвы, ны благодарств,
То хай, можэ, шо й ля Тігрань
Уж подае сполна.
 
Гэ ж нормально Ёговы даж
Взеты да і сыдіты в падл –
Шоб но выручыты Козла
С всекый емы опасн.
СНІГОМ ХАТА ЗАНЭСЯНА? хА! ТАК КОЗЛОВЫ МАСЛ