не то ж бо й що або про Піпіна Короткого і Павію
Тече ріка Часів, тече, не висихає.
Паромщик спить, як слід, розведені мости,
він зачитався вщерть віршами Аміхая.
Доки паромщик спить ріка тече, а ти ?
А ти ідеш звільнять мене від лангобардів,
твій кінь без броду перестрибнув річку По,
і запалив в Павії ясні зорепади
не то ж бо й що, Піпін, дивись, не то ж бо й що.
Чини свій суд, чини на свято Маковія,
одержить мит живим пайком скупий лихвар.
Доки дзвенить сурмач - стоятиме Павія.
Залиш собі, Піпін, мій лапідарний дар.
