я Навка, я Навка, я Навка…
Най скотиться Сонце до долу,
де Черемош в Прут добіга,
почую сопілку довкола,
привабить до себе та гра,
до серця та пісня польється,
чи серце до пісні спливе?!
— я Леся, я Леся, я Леся…
На взаєм лунає: — ти де ?
Так квапно розтануло, квапно,
вечірнєє сяйво до тла.
— я Навка, я Навка, я Навка…,
ручай, видавалось, співа.
Так було, так було, так було,
замало тій пісні крила,
і в Черемош чайка пірнула,
і в серці на ранок спливла.
