БО НЕМАЄ НІДЕ КРАСИВІШОГО В СВІТІ СЕЛА!

Одяглося село моє в дивні зимовії шати,

Побіліло усе: і дерева , й поля , і хати...

Наче в казці стоїть моє рідне Березнегувате...

Бездоганні в снігу і дахи, і дороги , й мости.

 

Це Зима-чарівниця за ніч все довкола змінила,

Сніг сія проти сонця, яскраво, сріблясто блищить!

В синім небі хмарки пролітають немовби на крилах...

Як же можна цю землю прекрасную не полюбить?!

 

Божий храм, вкритий бісером, лине прямісінько в небо.

На златих куполах сніг лежить , наче вата чи пух...

Там свічки та ікони, молитва усім, кому треба.

Навіть вітер над сніжною Божою церквою вщух...

 

Усе паморозь біла накрила- і гарно так стало!

Захолонуло скрізь, лише іній фарбує весь світ...

На Висунь на ріку ніби скельце гладеньке упало,

І самотня верба похилилася прямо на лід...

 

Я дивлюсь у вікно: там весь двір в кришталевих заметах!

Замилуюсь малюнком, що іній залишив на склі,

І заслухаюсь вітром, що стогне й співає в сонетах...

Така гарна зима лиш буває в Моєму селі!

 

Цю картину в думках своїх я вже надовго залишу!

Бо такий чарівний, дивовижний для мене цей світ...

Так спокійно довкола... Лиш вірші, та вітер, та тиша...

Та іще снігурі у кущах червоніють між віт.

* * *

Я пройдуся селом і на згадку все сфотографую,

Щоб улітку світлина у пам"яті знов ожила...

Моє рідне село, Тебе бачу я і Тебе чую,

Бо немає ніде красивішого в світі села!

18.02.2021р.