БО НЕМАЄ НІДЕ КРАСИВІШОГО В СВІТІ СЕЛА!
Одяглося село моє в дивні зимовії шати,
Побіліло усе: і дерева , й поля , і хати...
Наче в казці стоїть моє рідне Березнегувате...
Бездоганні в снігу і дахи, і дороги , й мости.
Це Зима-чарівниця за ніч все довкола змінила,
Сніг сія проти сонця, яскраво, сріблясто блищить!
В синім небі хмарки пролітають немовби на крилах...
Як же можна цю землю прекрасную не полюбить?!
Божий храм, вкритий бісером, лине прямісінько в небо.
На златих куполах сніг лежить , наче вата чи пух...
Там свічки та ікони, молитва усім, кому треба.
Навіть вітер над сніжною Божою церквою вщух...
Усе паморозь біла накрила- і гарно так стало!
Захолонуло скрізь, лише іній фарбує весь світ...
На Висунь на ріку ніби скельце гладеньке упало,
І самотня верба похилилася прямо на лід...
Я дивлюсь у вікно: там весь двір в кришталевих заметах!
Замилуюсь малюнком, що іній залишив на склі,
І заслухаюсь вітром, що стогне й співає в сонетах...
Така гарна зима лиш буває в Моєму селі!
Цю картину в думках своїх я вже надовго залишу!
Бо такий чарівний, дивовижний для мене цей світ...
Так спокійно довкола... Лиш вірші, та вітер, та тиша...
Та іще снігурі у кущах червоніють між віт.
* * *
Я пройдуся селом і на згадку все сфотографую,
Щоб улітку світлина у пам"яті знов ожила...
Моє рідне село, Тебе бачу я і Тебе чую,
Бо немає ніде красивішого в світі села!
18.02.2021р.
