БЛИЩАТЬ У РОСАХ ПРОХОЛОДНІ РАНКИ.

БЛИЩАТЬ У РОСАХ ПРОХОЛОДНІ РАНКИ.
Осінній дощ навіює печаль,
Так швидко літо тепле промайнуло.
Все відбуло ,минулося , на жаль,
Коли це сталось-навіть не збагнули...
У сивім небі пташка не літа,
Червоно-жовте листя опадає...
Прийшла Царівна-Осінь золота,
Дощ перлами-краплинами стікає.
Останні квіти всюди зацвіли,
Блищать у росах прохолодні ранки.
Струмки холодні котяться згори.
І все пізніше настають світанки..
 
Та й неймовірна в осені краса!
Бо кожна днина серденько дивує.
То сині , аж прозорі , небеса,
То в темні кольори усе фарбує.
То сонце зранку світить золоте,
І спокоєм природу огортає...
То вітер все кружляє і мете,
Дощем рясним живе все поливає.
То килим з листя стелить по землі,
То райдугу розвісить над рікою,
То зорі тануть у блакитній млі...
То сумом серце огорне журбою.
 
Похмура осінь ,сіра ,дощова,
А хочеться ,щоб сонце ще світило!
Бо ще зелена по стежкАх трава,
Від вітру листя ще не облетіло.
Нектар збирають бджоли по квіткАх,
І срібні ще літають павутинки.
І медом пахнуть груші у садках,
Нехай не гаснуть дорогі хвилинки!
ТеплО ще буде і печаль пройде,
І небо засиніє волошково!
З душі негода й смуток відійде,
На серці стане радісно..Святково!
3.10.2020р.