В ЦІЙ ОСЕНІ ОЧІ НАДІЇ.

В ЦІЙ ОСЕНІ ОЧІ НАДІЇ.
 
В цій Осені очі надії,
В неї ніжна душа поета,
Плекає вона щирі мрії
У самотніх рядках сонета...
 
У цій Осені пишна краса,
Що сміється барвистим цвітом,
І бездонні, крихкі небеса
І тепло, що лишило літо...
 
В моїм серці ридає струна,
Вона плаче про сокровенне.
П'ю чарівність осінню до дна,
І жену буденність щоденну...
 
Скільки вересень збуджує мрій,
Що живуть в її розмаїтті!
Ти поглянь, зупинися, постій –
Земля ще буяє в квітті...
 
Осінь золотом багряніє
І нам шле незабутні дари...
Все живе від краси радіє
Та шепоче: "Пиши..." і "Твори"...
 
Скільки в Осені чар і рими,
Скільки звуків і музики є...
В кожну душу ввійде незримо,
Стать байдужими нам не дає.
 
Вона має мільйон кольорів,
Змалювала все, аж до краю.
Хто не бачив цього – той не жив,
Цю красу я серцем вбираю.
 
Як заплаче в краплинах дощу –
Срізь сріблястий бісер поляже...
Я в задУмі стою і мовчу...
Що ж іще Осінь серцю розкаже?..
 
16.09.2020р.