ТАК ВАЖКО ВЖЕ НЕ БАЧИТЬ ТВОЇ ОЧІ...

ТАК ВАЖКО ВЖЕ НЕ БАЧИТЬ ТВОЇ ОЧІ...
Де сили брати,щоб тебе забути?
Де взять наснаги ,щоб не пам"ятать?..
З тобою не судилося нам бути...
Лиш вІрші залишилося писать...
Я як свіча ,що тліє-догорає...
Сльоза стікає воском по щоці...
Неначе доля так мене карає!..
Від ран на серці залиша рубці.
 
Так важко вже не бачить твої очі,
І теплий погляд вже не відчувать.
Не буде в нас вже чарівної ночі...
Не будеш ніжний дотик дарувать...
Не буде слів під музику смеркання,
Бо ти не мій...і я вже не твоя...
Вже марне і чекання , і бажання...
Цей біль лиш мій і туга лиш моя...
 
Печаль на серці,сум,що не змовкає,
Душа завмерла...іноді кричить,
Вона не вміє і вона не знає,
Без тебе як надалі в світі жить!.
Де сили брати,щоб тебе забути?..
Прогнати як тебе зі своїх снів?
Ніяк не можу до сих пір збагнути
Не бачить як тебе...не чути слів?..
14.07.20р.