А У САДУ ВЖЕ МАКИ Й НАГІДКИ(воїнам АТО)
А за вікном вже вишня зацвіла,
Що посадив ти , йдучи на війну.
Вона була тоді іще мала,
Під нею ти лишив мене одну…
А в небесах клекоче журавель-
Що пташеням його ти годував.
Він оберегом є твоїх земель,
Які ти з роду щиро шанував.
А у яру розлився вже струмок,
Що ниткою тоненькою бринчав,
Де ти мене підносив до зірок
І про кохання вперше там сказав.
А у саду вже маки й нагідки,
Що так любив їх сіять - доглядать.
Стоять рівненько пишнії рядки…
Вже біля них не будеш цілувать…
* * *
Бо ти був там ,де вибухи й війна.
Де від гармат все біле ,мов туман,
Де ніч не від зірОк така ясна,
Де помирають сотнями від ран,
Де точиться від болю побратим,
Де у вухАх дзвенить від канонад,
Де відчуваєш ти себе чужим,
Де віра лиш ,що повернеш назад,
Де від полИну гірко на губах,
Де піт солоний очі застила,
Де ноги потопають у снігах,
Де так далеко до свого села,
Де не співа хористий соловей,
Де жінку ніжно вже не обійнять,
Де не почуєш сміх своїх дітей,
Де вже весняні квіти не п»янять.
* * *
Давно поліг від ран ти у бою,
І домовина –дім твій на вікИ.
За Україну ти стояв свою,
Тепер лиш над могилою пташки.
А ще ті маки,що саджав в садку,
Ще нагідки ,що бавили твій зір.
Лежиш на кладовищі , у кутку.
Та навіть там тримаєш свій дозір.
Стоїть світлина - спомин дорогий.
Горять свічки - молитва на вустах…
Спокійно спи , відІйдуть вороги
І ця війна залишиться у снах…
12.04.2020р
