ЗНОВ ЗАГРАЄ СИМФОНІЮ ВІТЕР..
Ти наснився мені, коли зорі вітали смеркання,
Коли Місяць-серпанок дивився в моє одиноке вікно…
Ніжний вітер легенько приспав своїм ніжним шептанням,
Коли розлилося по тілу терпке сутінкове вино…
Ти приходиш ,як тінь ,у мої сновидіння щоночі…
Розхвилюєш мене своїм поглядом карих очей…
Ти ,як марево мрій , бо ті сни все одно не пророчі.
І світанок на присмак терпкий ,бо не чую речей.
Я до тебе прийду ,прожену снів біду і тривогу,
Доторкнуся повік ,так легенько ,як пташка крилом.
Ти –таємна любов ,ясний промінь. Я дякую Богу.
Припадаю до рук і до вуст твоїх світлим чолом.
Ти наснився мені ,я благаю ,у сні залишайся…
Я не бачу вже меж - де реальність , де радісний сон…
Замерзаю, сумую без тебе, прошу, повертайся.
Хай серця , хоч вві сні ,відбивають палкий унісон.
Бачу я тебе в снах ,всупереч почуттям і бажанням,
Та обличчя твоє вже здається не рідне - чуже...
Враз цей сон обірвався зненацька болючим риданням.
Лише пам`ять минуле кохання у снах береже.
А як місяць зійде чарівний ,заіскриться у сяйві,
Знов заграє симфонію вітер в чеканні весни,
Слів ніяких у мить цю не треба-вони будуть зайві-
Ти до мене прийди...хоч вві сні...я прошу…обійми…
4.04.2020р.
