І от зима...

І от зима… Подвір’я оніміло

(навіщо слів порожня метушня?)

Виблискують сніжинки білі-білі

У срібній гриві хмарного коня.

Якесь тепло розлито понад світом,

Хоча морозом світиться блакить,

І огортає душу оксамитом,

Та чайник розтривожений кипить.

 

Перевод:

 

И вот зима... Подворье онемело

(зачем слов пустая возня?)

Блестят снежинки белые-белые

В серебряной гриве облачного коня.

Какое-то тепло разлито над миром,

Хотя морозом светится голубизна,

И укутывает душу бархатом,

И чайник растревоженный кипит.