Україно! 
Як покину тебе назавжди, я загину. 
Бо в тобі усе рідне, все потрібне мені у житті. 
Ти, як ненька, для мене, єдина.
Ти одна, як і мати так потрібна мені.
Там усі мої рідні, сестри, брати, котрі ждуть лише мене і не ждуть Там біди.
А як прийде біда, стрілянина, гранати і жертви, не схиляться вони, будуть вірні Державі, будуть вірні тобі.
Будуть вірні тобі і мені, і народу, та не вірні війні. 
І не зрадять вони не за гроші, не під дулом ворожим, не зрадять, не зрадять тобі.
Ми всі хочемо жити, хочемо жити спокійно, без війни, без панів, без неволі, бо на все це сповна надивились, ДОВОЛІ! Ми всі рвемось ДО ВОЛІ, де ніхто і ні де не залежить від когось, де жили б усі вільно, щасливо, в любові і ніхто б і не знав про війну й про бої.