НЕ ПРОЧИТАНИЙ ВІРШ

Твоє замріяне дитинство,

Як протяг снів , як взмах руки,

Тихцем закутане в рядки,

Полум'яніють вже зірки,

Карбує Смуток особисто.

 

 

Життя зворушливо-барвисте,

Столами править хлібосіл,

Думки крокують звідусіль,

Чарівну посмішку дочці

Різдво дарує особисто.

 

 

Згадай безхмарність василькову,

Кохання зріє ще доба

Блищить стежина голуба,

Тому хто вірш твій занедбав,

Не вір йому, тим паче слову!